ВТРІ́ЙКУ (УТРІ́ЙКУ)
ВТРІ́ЙКУ (УТРІ́ЙКУ), присл., діал. Утрьох. Йшли втрійку по Садовій: попереду Хана, за нею Магда з Марією (Тудор, Народження, 1941, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 777.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВТРАМБО́ВАНИЙ, ВТРАМБО́ВУВАННЯ, ВТРАМБО́ВУВАТИ ВТРАМБО́ВУВАТИСЯ, ВТРАМБУВА́ННЯ, ВТРАМБУВА́ТИ, ВТРАМБУВА́ТИСЯ, ВТРА́ПИТИ, ВТРА́ПИТИСЯ, ВТРАПЛЯ́ТИ, ВТРА́ТА, ВТРА́ТИТИ, ВТРА́ТИТИСЯ, ВТРА́ТНИЙ, ВТРАЧА́ТИ, ВТРАЧА́ТИСЯ, ВТРА́ЧЕНИЙ →← ВТО́ЧУВАТИ (УТО́ЧУВАТИ)